15.02.2008.

В день свята Стрітення Господнього Блаженніший Митрополит Володимир очолив Божественну літургію в Трапезному храмі Києво-Печерської Лаври.

Сьогодні, 15 лютого, в день великого свята Стрітення Господнього Блаженніший Митрополит Володимир очолив Божественну літургію в Трапезному храмі Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври. Його Блаженству співслужили намісник Лаври архієпископ Вишгородський Павло, Ректор Київської Духовної Академії і Семінарії єпископ Бориспільський Антоній, секретар Предстоятеля УПЦ єпископ Переяслав-Хмельницький Олександр.
Перед початком богослужіння Блаженніший Владика звершив традиційний щорічний постриг у читців вихованців випускного курсу Київської Духовної Семінарії.
Обов’язкі читця у тому, щоб читати у храмі, тобто від часу свого поставляння по велінню диякона, пресвітера чи єпископа читати перед народом Святе Письмо. Сам чин постригу складається з постригу волосся, покладання малої фелони та читання Апостола. Хрестообразний постриг волосся знаменує початок цілковитого пожертвування себе служінню Богу. Мала фелонь, яка одягається на читця, є початком священства, і означає посвяту його у служіння Богові і послух священства, на відміну від ієрейскої, що є звершення священства. Після молитви архієрея, читець прочитує частину Апостола, у знак того, що першорядним його обов’язком є читання Святого Письма.
В архіпастирському слові, яке традиційно виголошується після читання Євангелія, Предстоятель наголосив на особливій важливості сьогоднішнього свята:
«Праведному Симеону було обіцяно, що він не помре, доки не побачить Христа Спасителя. На сороковий день після Різдва Христового Матір Божа Пречиста Діва Марія, за старозавітним звичаєм, принесла Своє Божественне Дитя до храму. На цей час у храмі перебував старець Симеон. Він упізнав Христа Спасителя, взяв Його на руки і промовив чудову молитву, яку ми й донині повторюємо: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико... з миром».
Можливостей зустрітися з Богом безліч. Вони даються нам, земним, як запорука милості Божої, як запорука неминучої останньої і найрішучішої зустрічі після смерті, у житті вічному. Заради цієї останньої зустрічі Свята Церква кличе, слово Боже вчить, досвід християнського життя підтверджує необхідність якомога частіше зустрічатися з Богом у цьому житті. Про цю неминучу зустріч треба пам'ятати, до неї треба готуватися. Остання зустріч не залежить від нашого бажання: можна в цьому світі свідомо чи несвідомо нехтувати зустрічами з Богом, відкидати їх, але та, остання, зустріч не залежать ані від нашого бажання, ані від нашої готовності».
За богослужінням Первосвятитель звершив священицьку хіротонію диякона Василя Мокрицького, який до недавнього часу ніс іподияконський послух у Блаженнішого Митрополита Володимира.
Наприкінці Літургії єпископ Антоній звершив чин освячення свічок. Звичай освящати свічки на свято Стрітення прийшов у Православну Церкву в ХVII столітті. Стрітенські свічки зберігаються весь рік і запалюються під час домашньої молитви.